Ме́неджмент (або «управління») — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських, фінансових, природних і технологічних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. За словами Анрі Файоля, «управляти — це прогнозувати і планувати, організовувати, командувати, координувати і контролювати».[1] Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.
Термін утворився від англійського дієслова to manage (керувати), яке, в свою чергу, походить від кореня латинського слова manus (рука). За своєю суттю термін певною мірою можна вважати синонімом терміна «управління», але останнє значно ширше.
З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:
спосіб, манера спілкування з людьми;
влада та мистецтво управління;
особливого роду вміння та адміністративні навички;
орган управління, адміністративна одиниця.
Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:
менеджмент — це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;
менеджмент — це наука про управління людськими відносинами;
менеджмент — це раціональний спосіб управління діловими організаціями;
менеджмент — це особлива галузь наукових знань і професійної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адміністративний штат;
менеджмент — це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;
менеджмент — це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;
менеджмент — це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві.
Менеджмент як наука виникла і розвивається в зв’язку з необхідністю пояснити, чому та в наслідок чого процвітають чи руйнуються організації. Науковці в області менеджменту шляхом випробувань т
uk.wikipedia.org
Лекція 10. Основи менеджменту
Керівник не може
дозволити собі таку
розкіш,
як навчання на помилках.
Принцип
американської компанії
«Дженерал
Моторз»
10.1.Поняття,
сутність і види менеджменту
10.2.Функції
менеджменту
10.3.Процес
прийняття управлінських рішень
10.4.Підготовка
бізнес-плану
Після вивчення
лекції Ви повинні:
знати
сутність менеджменту й управління та
різницю між ними;
знати
основні види менеджменту;
знати завдання
та функції менеджменту;
знати основні
етапи процесу прийняття рішень;
вміти розробляти
бізнес-план підприємства.
Поняття, що
розглядаються:
Менеджмент — сукупність
раціональних методів та організаційних
підстав управління фірмою або
підприємством.
Фінансовий
менеджмент — система
принципів,
методів, засобів і форм організації
грошових відносин.
Менеджер — людина,
яка обіймає постійну посаду, наділена
повноваженнями щодо прийняття рішень
із конкретних видів діяльності фірми,
що функціонує в ринкових умовах.
Рішення — вибір,
який повинен зробити керівник, щоб
виконати
обов’язки, покладені на нього відповідно
до посади, яку він обіймає.
Бізнес-план — документ,
який містить систему ув’язаних
в часі та просторі й узгоджених з метою
та ресурсами заходів і дій, спрямованих
на одержання максимального прибутку в
рамках певного проекту.
10.1. Поняття, сутність і види менеджменту
Поняття
і сутність менеджменту
Будь-яким
підприємством промисловим гігантом
чи сімейною перукарнею – необхідно
управляти.
Коли кажуть «управління підприємством
мають
на увазі дії його керівника, спрямовані
на досягнення певної мети.
Застосування
терміну «управління» правомірне
щодо загальної характеристики цього
виду людської діяльності, а «менеджмент»
— щодо змісту,
форм і методів конкретного управлінського
впливу суб’єкта на об’єкт управління в
умовах ринкових відносин.
Менеджмент — сукупність
раціональних методів та організаційних
підстав управління фірмою або
підприємством.
Менеджмент —
це сучасна система управління, яка
найповніше відповідає
функціонуванню соціально-економічних
систем в умовах ринкових відносин.
Менеджмент — це вид діяльності щодо
керівництва людьми в різних організаціях,
а також сфера людських знань, які
допомагають здійснювати цю функцію.
Крім того, зміст поняття «менеджмент»
можна розглядати як науку та
практику управління, як організацію
управління підприємством і як процес
прийняття управлінських рішень.
Термін «менеджмент»
означає «керівництво людьми».
У
спрощеному розумінні менеджмент — це
вміння досягати поставлених цілей,
використовуючи працю, інтелект і мотиви
поведінки інших людей.
Менеджмент
розглядається як серія безперервних
дій, кожна з яких є певним процесом (рис.
10.1)
Орган
або апарат управління
Рис. 10.1. Сутність
поняття «менеджмент» з різних точок
зору
Менеджмент,
як особлива управлінська праця, націлений
на гнучке пристосування
виробничо-збутової діяльності фірми
до ринкових умов, що постійно змінюються
та регулюються законами розвитку
ринкової системи господарювання.
Менеджмент
можна розглядати як
організацію роботи людей, співробітників,
колективу для
досягнення поставленої мети
найраціональнішим
способом.
Менеджмент
можна розглядати також як
управління будь-якою організацією незалежно
від цілей її діяльності: державним
закладом, церквою,
армією тощо.
Види менеджменту
Розрізняють
наступні види менеджменту:
рівні президента,
або віце-президента;
функціональний, який
може бути: адміністративним, комерційним,
фінансовим, інноваційним.
У
повсякденній практиці кожна людина
критично оцінює свої цілі, завдання,
результати. Цей процес називається самоменеджментом.
На
будь-якій стадії розвитку підприємства
ми маємо справу з
менеджментом різного типу: фінансовий,
стратегічний, операційний тощо.
Сутність фінансового
менеджменту проявляється
в управлінні фінансами
з метою підвищення ефективності
виробництва та розподілу продукту. Він
включає, зокрема, фінансовий аналіз і
систему прийняття рішень; планування
використання короткострокових і
довгострокових фінансових
ресурсів, аналіз імовірного ризику;
прийняття рішень щодо використання
фінансових ресурсів і контроль за їх
виконанням.
Стратегічний
менеджмент —
управлінська діяльність підприємства
або суб’єкта господарювання щодо розробки
цілей і політики довгострокових
орієнтирів стосовно закріплення позицій
на ринку принципово
нових напрямів.
Операційний
менеджмент —
управлінська діяльність менеджерів
нижчої
ланки управління (бригадири, майстри),
яка полягає у безпосередньому
керівництві роботою службовців і
робітників, виконанні оперативних
планів, графіків випуску продукції і
надання послуг.
Основне
у менеджменті — визначення мети діяльності
підприємства на короткострокову
та довгострокову перспективи, що
здійснюється з урахуванням
оцінки потенційних можливостей
підприємства, забезпечення її відповідними
ресурсами.
Менеджер,
його завдання та
обов’язки
Сьогодні
тих, хто управляє підприємством, все
частіше називають «менеджерами».
У
сучасному розумінні поняття «менеджер»
означає «керівник».
Менеджер — це найманий керівник-професіонал,
що спеціалізується на
збільшенні прибутку. Українською мовою
терміни «керівник» і «управлінець»
зазвичай вживаються як синоніми. Водночас
поняття «управління», «керівництво»,
«організація» фіксують і відображають
ті особливі
завдання, які розв’язують керівники у
своїй діяльності.
Запам’ятайте!Керівник — це
не той, хто обіймає певну посаду в адміністрації,
а той, хто реально виконує особливі
функції керівництва,
управління та організації у Процесах виробництва.
Керувати — означає задавати перспективи
зміни та розвитку, знати (і вміти), що
потрібно зробити для
того, щоб досягти бажаного результату.
Сьогодні
тих, хто управляє підприємством, все
частіше називають «менеджерами».
У сучасному розумінні поняття «менеджер»
означає «керівник».
Менеджер — це найманий керівник-професіонал,
що спеціалізується на збільшенні
прибутку.
У
сучасному значенні «менеджер»
і «менеджмент» з’явилися
лише тоді, коли власники підприємств,
господарі, зрозуміли,
що дуже вигідно не самим керувати власним
майном, а залучати для цього
професіоналів, які спеціально підбираються
та навчаються такій роботі. Саме
цим талановитим
спеціалістам, що працювали за наймом,
стали доручати
головне завдання підприємництва — отримання значного
прибутку. На сучасному етапі менеджер
у розвинутих країнах — одна
з професій,
яка найбільш щедро оплачується.
Із
розвитком ринкової економіки, крім
терміну «менеджер», почали широко
використовуватися терміни «бізнесмен»,
«підприємець», між якими є суттєві
відмінності. Бізнесмен
— це
насамперед ділова людина, яка займається
підприємницькою діяльністю, спрямованою
на одержання прибутку, бере на себе
ризик і несе при цьому відповідальність
власним капіталом.
Підприємець —
це людина, яка бере на себе ризик,
пов’язаний з організацією нового
підприємства, розробкою нової ідеї,
нової продукції або нового виду послуг,
які пропонуються суспільству. Менеджер обіймає
якусь постійну посаду
і в його підпорядкуванні знаходиться
та чи інша кількість виконавців.
Оскільки
всі підприємці беруть активну участь
у формуванні цілей підприємства
та керують ними на початку діяльності,
то їх усіх можна вважати
менеджерами.
studfiles.net
Менеджмент як професія. – Бізнес-UA!
Вибір сфери професійної трудової діяльності рано чи пізно виникає зовсім перед кожною людиною, що живе на нашій планеті. Хтось віддає перевагу отримати вищу професійну освіту і стати висококласним дипломованим фахівцем, а хтось, навпаки, мріє якомога раніше знайти роботу і зайнятися трудовою діяльністю.
Існує думка, що отримання освіти ніяк не позначається на подальшому житті і на кар’єрі, що набагато важливіше досвід і напрацьовані навички. Однак таке твердження, безсумнівно, помилкове, оскільки практичні компетенції без теоретичної підготовки не стануть дійсно професійними. На сьогоднішній день однією з найбільш популярних професій стала професія у сфері управління, тобто професія менеджера. Що вона в собі укладає і як домогтися успіху в менеджменті?
Менеджмент: що це!
Менеджмент – це управління чим-небудь. Таким чином, дана сфера діяльності включає в себе такі процеси, як керівництво, планування, координацію, розпорядження, контроль. Менеджер повинен володіти відповідними компетенціями для ефективного виконання своїх обов’язків. Управління може здійснюватися в будь-якій області, найчастіше це:
управління виробництвом;
управління персоналом;
управління проектами;
управління інвестиціями;
управління маркетингом;
стратегічне управління і т.п.
Виходить, що професія менеджера може мати місце в різних областях діяльності компанії, а, значить, і вимагати від фахівця різних компетенцій. Безумовно, існують певні відмінності, проте в цілому даний вид трудової діяльності мати власні, загальні для управління в різних сферах, секрети успіху.
Компетенції для успіху
Немає ніякого сумніву в тому, що абсолютно кожна професія вимагає наявності певних знань, досвіду і компетенцій. Менеджмент – не виняток. Проте слід сказати, що в даній сфері найважливіше загальнолюдські цінності та орієнтири, навички роботи з людьми. Тим не менш, можна виділити й інші особливості вимог професії «менеджер»:
1. Гарне виховання.
Для менеджера будь-якої ланки необхідно знати правила етикету і мати хороші манери, оскільки його діяльність пов’язана з роботою з людьми, особливо у випадку управління персоналом.
2. Чітка і грамотна мова.
Для менеджера не обов’язково бути майстерним оратором, однак він повинен вміти говорити чітко, ясно, правильно висловлювати свої думки і не допускати різного роду помилок.
3. Наявність освіти.
Якраз освіту в кар’єрі менеджера має вирішальне значення, адже вона дає міцні теоретичні знання, а також розширює кругозір. Людина з вищою освітою завжди зможе знайти теми для бесіди з будь-якою людиною, що для менеджера дуже важливо.
4. Уміння тримати себе і зовнішній вигляд.
Уміння тримати себе, а також уміння підібрати відповідний одяг для конкретного випадку – ті риси, які відрізняють хорошого менеджера. Йому слід бути впевненим у собі, елегантним, стриманим.
5. Уміння слухати і чути.
Навички активного слухання, а також уміння попросту почути те, про що говорить співрозмовник, неймовірно важливі в кар’єрі менеджера. Крім того, слід проявляти гнучкість при спілкуванні з іншими людьми (партнерами, клієнтами і т.п.).
Інтуїція стане також надійним помічником менеджера, оскільки йому належить приймати рішення щодня, щогодини, в умовах невизначеності, в умовах ризику. Все це призводить до того, що шосте відчуття підкаже, як правильніше було б себе повести і дозволить уникнути неприємних ситуацій.
Таким чином, в професії менеджера виключно важливі людські якості та навички роботи і спілкування з людьми, а також теоретична підготовка. Якщо враховувати всі ці вимоги, то можна швидко і легко просунутися по кар’єрних сходах і досягти успіху у своїй професійної трудової діяльності.
biznesua.com.ua
Що таке менеджмент і для чого він потрібен?
Слово «менеджмент» можна зустріти сьогодні не тільки в спеціалізованих виданнях з економіки та управління. Воно міцно увійшло в лексикон самих звичайних людей.
Наскільки правильно його використовують в різних ситуаціях, яким буває менеджмент в різних сферах діяльності – ці та інші питання ми розглянемо у наступній статті.
Що означає слово «менеджмент»? Для чого потрібен менеджмент? Що таке менеджмент організації? Що таке менеджмент якості? Для чого потрібен фінансовий менеджмент?
Що означає слово «менеджмент»?
Як неважко здогадатися, слово «менеджмент» (management) прийшло до нас з англійської мови, де воно має значення «керівництво, управління, адміністрація».
У приблизно такому ж значенні це слово використовується і в російській мові: менеджмент – це принципи і методи організації виробничого, комерційного або будь-якого іншого процесу, а також люди, об’єднані якоюсь структурою і здійснюють управління підприємством або організацією.
Для чого потрібен менеджмент?
Людям, які не мають досвіду управління навіть двома-трьома підлеглими, нерідко буває незрозуміло, для чого взагалі потрібен менеджмент і навіщо цьому мистецтву доводиться тривалий час вчитися. Здавалося б, що тут складного: твої підлеглі працюють, а ти тільки ходиш і вказуєш, що їм потрібно зробити.
Але для того, щоб дати правильне вказівку, потрібно розбиратися в суті процесів, що відбуваються. Тобто, управління повинне бути ефективним, інакше воно втрачає сенс і замість користі приносить тільки шкоду. Менеджер у своїй роботі спирається на знання принципів менеджменту і на своє розуміння поточної ситуації. Від його рішень залежить успіх тієї справи, якою він керує.
Найпростіший приклад. З якогось складу потрібно винести певні товари і занурити їх у кузов вантажного автомобіля, причому час навантаження обмежена. Грамотний менеджер розпорядиться винести товари заздалегідь і скласти на вантажної майданчику в певному порядку: найбільш потужні і міцні – ближче, дрібні і тендітні – далі. Коли приїде вантажівка, робочі швидко складуть товари в кузов в тому порядку, як вони складені на майданчику.
Якщо ж менеджер поставиться до своєї роботи халатно, то робочим доведеться тягати товари відразу зі складу, а про порядок навантаження не йтиметься.
В результаті терміни навантаження будуть зірвані, а деякі товари в кузові, швидше за все, зіпсуються під час перевезення.
Що таке менеджмент організації?
Говорячи про менеджмент організації, зазвичай розуміють сукупність принципів і способів, відповідно до яких відбувається управління організацією, а також людей, які здійснюють управління: керівника, начальників відділів та напрямків, менеджерів нижчої ланки.
Навіть найменша організація, що складається з двох-трьох чоловік, потребує управлінні. У будь-якій справі, яке виконується кількома людьми, повинен бути начальник (менеджер) і підлеглий. Начальник визначає цілі діяльності та способи, якими вони досягаються, підлеглий виконує рішення начальника. Це не означає, що начальник повинен тільки віддавати команди, але якщо команд не буде, справа рано чи пізно прийде в занепад.
Хороший професіонал у своїй справі далеко не завжди є хорошим менеджером – ось чому багато приватних підприємців відмінно справляються з роботою, поки бізнес не вимагає розширення, але при виході на якісно новий рівень або зазнають невдачі, або змушені наймати професійного менеджера. Велике підприємство без менеджменту обійтися не може в будь-якому випадку.
Що таке менеджмент якості?
Один з напрямків менеджменту обов’язково повинно займатися якістю продукції, що виробляється або послуг, що надаються. Менеджмент якості – це система методів і організація персоналу, спрямована на підтримку певного рівня якості діяльності підприємства і на підвищення цього рівня. Він включає заходи по контролю, планування і поліпшенню якості.
Сьогодні в світі діє кілька систем менеджменту якості, найбільш відомою з яких є система стандартів ISO, що постійно розвивається і поліпшується. Вона являє собою строго регламентовану діяльність, що вимагає відповідності певних показників роботи як організації в цілому, так і кожного її підрозділу.
Пройшовши сертифікацію по ISO, підприємство отримує можливість вийти на новий рівень співпраці з місцевими та зарубіжними партнерами.
Для чого потрібен фінансовий менеджмент?
Дуже важливою частиною управління будь-якою компанією є її фінансовий менеджмент – грамотне управління фінансовими ресурсами з метою їх ефективного використання та примноження.
Фінансовий менеджмент не є функцією бухгалтерії – його діяльність полягає в стратегічному управлінні фінансами, а не в організації обліку та дотримання податкової дисципліни. Фінансовий директор, як правило, відповідає за прибутковість компанії, оперуючи активами підприємствами на основі наявної фінансової інформації.
Професійний фінансовий менеджмент – основа успіху будь-якого комерційного підприємства.
« Що таке емісія і навіщо вона проводиться?
Що таке бартер? »
moyaosvita.com.ua
1. Сутнiсть менеджменту
ukr.coolreferat.com.ua
страница 1
1.Сутнiсть менеджменту.
Менеджмент — це наука управлiння органiзацiями. Його зараховують до числа найкрупнiших наукових новацiй 20-го столiття. Слово «менеджмет» не має точного відповідника в українській мові.
У спрощеному розумінні «менеджмент»— це вміння досягти поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. В англомовних країнах поняття «менеджмент» тлумачать як спосіб та манеру спілкування з людьми, владу мистецтво керівника, вміння організовувати ефективну роботу управлінського апарату.
SМенеджмент ( від англ. – управляти) – вид діяльності, спрямованої на досягнення певних передбачених цілей виробничо-господарською діяльністю організацією (підприємством), яка функціонує в ринкових умовах, шляхом раціонального використання її матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
иробництвом з метою пiдвищення його ефективностi i збiльшення прибутку.
Є iнше визначення менеджменту — це система поточного i перспективного планування , прогнозування i органiзацiї виробництва, реалiзацiї продукцiї та послуг з метою отримання прибутку.
Оксфордський словник англiйської мови дає такi тлумачення «менеджменту»:
Менеджмент — це спосiб та манера спiлкування з працiвниками.
Менеджмент — це влада та мистецтво управляти.
Менеджмент — це вмiння та адмiнiстративнi навички органiзовувати ефективну роботу апарату управлiння та інш.
Термiн «менеджмент», «менеджер» швидко i мiцто увiйшли в сучасне життя, замiнивши вокористовуваний ранiше термiни «керування», «керiвна дiяльнiсть» «керiвник», «директор». Термiн менеджмент за своєю суттю є аналогiчним термiну керування, це його синонiм, однако не в повнiй мiрi.
Термiн «керування» значно ширший, поскiльки застосовується до рiзних видiв людської дiяльностi. Термiн «менеджмент» застосовується лише до керування соцiально-економiчними процесами на рiвнi фiрми, яка працює в ринкових умовах — технократи, бiлi манжети.
Вiн походить вiд латинського словосполучення manaagare , що перекладається як працювати руками. Iншого значення це поняття набуває з формуванням менеджменту як спецiальної галузi знань про закони управлiння органiзацiйними структурами бiзнесу. У зарубiжнiй термiнологiї дiєслово управляти має декiлька iнтерпритацiї, в тому числi to monage — управляти в господарськiй сферi.
Звiдси i виникло i iнше поняття: менеджер — це керiвник (управлiнець), котрий працює в господарськiй, перш за все, виробничо-ринковiй сферi i має професiй-нi знання з органiзацiї управлiння виробництвом.
2. Мета i завдання менеджменту.
Мета менеджменту – забезпечення прибутковості чи дохідності діяльності організації на основі раціонального налагодження виробничого процесу управління, розвитку матеріально-технічної і технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу та залучення коштів.
Прибутковість організації свідчить про ефективність її виробничо-збутової діяльності, яка досягається внаслідок мінімізації витрат (на сировину, матеріали, оплату праці та ін.) і максимізації доходів від результатів виробництва – випуску продукції та подання послуг.
Завдання менеджменту– конкретизований у просторі і часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів виконавців відповідно до їх функціонального призначення.
Найважливішим завданням менеджменту стосовано фармацiї є створення, організація виробництва ЛП i ВМП, надання послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних та людських ресурсів і забезпечення рентабельної діяльності організації, її стабільного становища на ринку.
Менеджмент як управління в умовах ринкової економіки передбачає:
1. орієнтацію організації на попит і потреби ринку, конкретних споживачів;
2. виробництво видів продукції, які мають попит і можуть принести очікуваний прибуток;
3. постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: отримання оптимальних результатів із меншими витратами;
4. господарську самостійність, яка забезпечує свободу прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати організації. Її підрозділів;
5. постійний перегляд цілей і програм залежно від ситуації на ринку;
6. встановлення остаточного результату діяльності організації, її підрозділів на ринку;
Кожне аптечне i фармацевтичне пiдприемство будує свою дiяльнiсть, зорiєнтовано на один критерiй — прибуток.. Його отримання пов’язано з необхiднiстю виробництва лiкiв та надання послуг.
Менеджмент одночасно повинен вирiшувати три завдання:
1. Отримання прибутку
2. Скорочення власних витрат
3. Розширення ринкового сегменту (ринку збуту)
Меджмент дiлиться на:
виробничий менеджмент — спрямований на еа вибір основних параметрів технологічного процесу
Операцiйний менеджмент — рацiональна органiзацiя управлiнням i виробництiва; планування продукцiї; управлiння запасами; контроль якостi продукцiї
Менеджмент персоналу — Планування трудових ресурсiв; набiр i добiр кадрiв;визначення заробiтної плати; професiйне навчання; подiл працi.
Менеджмент маркетингу —
Виявлення потреб ринку;визначення споживчих якостей продукцiї вiдповiдно до потреб ринку; задоволення потреб ринку в продукцiї; забезпечення рентабельностi роботи пiдприємства
Прибутковiсть пiдприємства свiдчить про ефективнiсть його виробничо-збутової дiяльностi, яка досягається шляхом мiнiмiзацiї витрат (витрати на сировину, та iнш.) та максимiзацiї прибуткiв вiд результатiв випуску лiкарських засобiв та їх реалiзацiї.
Менеджмент призваний створити умови для успiшного функцiювання аптеки, складу фабрики чи заводу, виходячи з того, що прибуток ж не причиною iснування аптеки, а результат її дiяльностi, який в кiнцеву пiдсумку визначає ринок.
До завдань, що вирiшуються в менеджментi (крiм глобальних, якi вказанi ранiше) вiдносяться також:
1. визначення конкретних цiлей розвитку пiдприємства
2. вияв приоритетних цiлей , їх черговостi та послiдовностi вирiшення.
3. розробка стратегiї розвитку
4. господарських завдань та шляхiв їх вирiшення
5. розробка системи мiроприємств для вирiшення намiчених проблем на рiзнi часовi перiоди.
6. визначення необхiдних ресурсiв та джерел їх забезпечення
7. встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.
До переяку загальних функцiй управiлiння включають: прогнозування, координування, контроль, керiвництво, звiтнiстть (облiк), активiзацiю (стимулювання), iнформацiю, регулювання,. аАналiз, оцiнку роботи, пiдготовку та прийнят-тя управлiнських рiшень, моделювання, програмування та погодження.
Використання функцiй управлiння на практицi можна проаналузувати на прикладi ппiдроздiлів пiдпрриємства , як правило назви пiдроздiлiв сiдчить про виконання ним конкретних функцiй: технiчний, виробничий, фiнансовий. У той же час усi вiддiлi вирiшують свої завдання за допомогою загальних функцiй управлiння: планування, органiзацiї, осмислення iнформацiї та iнш.
Ситуацiйний пiдхiд полягає в тому, що хоча загальний процес управлiння одинаковий, специфiчнi засоби, якi повинен використовувати керiник для ефективного досягнення мети органiзацiї, можуть значно ворi’ювати залежно вiд кон-кретної ситуацiї. Ситуацiйний пiдхiд тiсно пов’язаний з системним, але, на вiдмiну вiд останнього, дає можливiсть визначити, якi найважливiшi перемiннi ситуацiї i як вони впликають на ефективнiсть органiзацiї.
4. Еволюцiя управлiнської теорiї.
У першій четверті ХХ ст різко зросла динаміка зовнішніх чинників діяльності господарюючих суб»єктів, тому виникла потреба у передбаченні майбутніх змін. Крім того, вирішальним чинником успіху стала здатність випускати максимальну товарну масу за мінімальних витрат.
Успіху досягли менеджери-технократи, які відмінно організовували виробництво. Досягненям у цьому напрямку були нормування праці, її раціональна організація, конвеєрна система виробництва.
У 30-ті роки ХХ ст ринок ущільнився, його канали переповнилися товарною масою. На відміну від попереднього етапу, коли продавалося все, що вироблялося, як суттєву ознаку ринку почали розглядати попит покупців.
Менеджмент як діяльність зародився в США в останні четверті ХІХ ст. На той час це була єдина країна, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження. Уряд США підтримував одержання освіти, що сприяло збільшенню кількості людей, інтелектуально здатних працювати на різних ділянках в бізнесі.
Менеджмент як соцiально-економiчне вчення з’явилося наприкiнцi минулого столiття, коли були зробленi першi спроби привести до певної системи знання в галузi управлiння виробництвом. В 1981 р американець Джозеф Вартон розробив систиматичний курс управлiння з метою викладання його в коледжi.
Однак початком визнання управляння наукою i самостiйною галузею дослiдження традицiйно вважається 1911 р, коли була опублiкована книга Фредерика Тейлора «Принципи наукового управлiння».
Суть теорiї Тейолора полягає в тому, що використовуючи спостереження, замiри, логiку i аналiз, можна удосконалити багато операцiй ручної працi, домагаючись бiльш ефективно їх виконання. В Союзi було розповсюджено явище НОП.
Подальший великий успiх у розвитку захiдної управлiнської думки пов’язаний з розвитком школи адмiнiстративного управлiння, основоположником якої вважається французький iнженер Анрi Фойль. Суть сформульованих ним принципiв управлiння полягає в розчленуваннi процесу управлiння на фази, що можна виз-нати першим самостiйним наслiдком науки адмiнiстрування, орiєнтованим перш за все на побудову формальних органiзацiйних структур та систем.
Третiй прорив в управлiнськiй думцi характеризується зародженням школи людських вiдносин Американський психолог i соцiолог Мейо проголосив, що продуктивнiсть людської працi врешт-решт визначає не машина, а людська психологiя, Пiзнiше цей напрямок був продовжений розвитком теорiї органiзацiй як соцiальних систем, але за своїм характером це було нiчим iншим, як використання досягнень психологiї та соцiологiї — науки про людську поведiнку в управлiннi.
У 90-тi роки видiляється три основнi тенденцiї в теорiї управлiння, Перша з них пов’язана з деяким поверненням до минулого — осмислення значення матерiально-технiчної бази сучасного виробництва надання послуг. Паралельно з цим спостерiгається i друга тенденцiя, що стосується вже соцiальних, поведiнських аспектiв — це посилення уваги до рiзних форм демокритизацiї управляння, участi рядових працiвникiв у здiйсненнi управлянських функцiй, у власностi.
думки цього перiоду — посилення
Зрештою, третя особливiсть управлiнської мiжнародного характеру управлiння. Слiдом за переходом бiльшостi країн до вiдкритої економiки, рiзким пiдвищення ролi мiжнародної конкуренцiї i , в той же час, кооперацiя виробництва, розвитком транснацiональних корпорацiй, iнтернацiоналiзацiя управлiння ставить багато нових запитань перед управ-лiнською теорiєю та практикою.
5. Характернi риси та стадiї менеджменту
Характернi для менеджменту риси включають економiчний, соцiально-психологiчний, правовий та органiзацiйно-технiчнi аспекти.
Економiчний аспект має своїм змiстом керування процесом виробництва, в ходi якого досягається координацiя матерiальних i трудових ресурсiв, якi необ-хiднi для ефективного досягнення мети.
Соцiально-психологiчнi аспекти характеризуються дiяльнiстю особливої групи осiб по органiзацiї i керiвництву потугами всього пеорсоналу пiдприємства для досягнення поставлених цiлей.
Органiзацiйно-технiчний аспект менеджменту включає рацiональну оцiнку ситуацiї i систиматичний вiдбiр цiлей i задач, послiдовно розробку стратегiї для досягнення цих завдань, упорядкування ресурсiв, органiзацiю, керiвництво i контроль за дiями, якi необхiднi для досягнення вибраних цiлей, мотивацiю та винагороду людей, якi здiйснюють цю роботу.
В стратегiчному менеджментi є правило, яке вважається одним з головних. Воно заключається в тому, що необхiдно щоденно зменшувати риск пiдприємства, тобто захищати вже отриманий i сформований капiтал. А вже потiм задумоватись i працювати над його збiльшенням i розвитком
Функцiя стратегiчного планування повинна вiдповiсти на наступнi питання:
1.Де ми знаходимось на цей час. Керiвник повинен оцiнити сильнi i слабкi сторони органiзацiї в таких важливих галузях як фiнанси, маркетинг, виробництво, трудовi ресурси.
2. Куди ми хочемо рухатись. Оцiнюються можливостi окружаючого пiдприємст-ва середовище i фактори ризику, що йдуть зовнi — конкуренцiя, клiєнти, закони, полiтичнi фактори, економiчнi умови, технологiя, постачання.
3.Як ми збираємося це зробити. Що повиннi зробити члени колективу, щоб досягнути мети.
5. Рівні управління. Управління фарм. службою.
Основоположною рисою кожної організації є розподіл праці всередині її. Цей розподіл буває двох типів: горизонтальний і вертикальний.
Горизонтальний поділ праці передбачає диференціацію трудового процесу, що спричиняє утворення підрозділів організації, які виконують специфічні конкретні завдання. Вертикальний поділ праці використовується для диференціації управлінської діяльності щодо координування всіх видів діяльності організації, які вживаються для досягнення її цілей. Такий вертикальний розподіл праці керівників створює рівні управління – технічний, управлінський і інституційний.
Керівники, котрі знаходяться на технічному рівні, в основному займаються щоденними операціями і діями. Необхідними для забезпечення ефективної роботи щодо виконання головних завдань організації. Керівники управлінського рівня, як правило забезпечують управління і координацію всіх видів діяльності різних підрозділів у середині організації. Керівники на інституційному рівні зайняті в основному розробкою перспективних планів, формування цілей, в якому існує і функціонує організація.
Інший спосіб описання рівнів управління полягає у виділенні керівників низової ланки, або операційних управлінців; керівників середньої ланки, або функціональних управлінців, і керівників вищої ланки. Органiзацiйнi керiвники — це органiзацiйний рiвень, що знаходиться безпосередньо над робiтниками та iншими працiвниками. На виробництвi до цiєї групи можна вiднести — майстрiв цехiв, майстра змiни, технологiв.
Робота молодших керiвникiв координуєься i контролюється керiвниками середньої ланки. Керiвник середньої ланки часто очолює великий пiдроздiл або вiддiл органiзацiї, Характер його роботи великою мiрою визачається змiстом ро-боти пiдроздiлу, а не органiзацiї в цiлому.
Начальники вiддiлiв. Начальники цехiв. Працiвники середньої ланки готують iнформацiю для рiшень, якi приймаються керiвниками вищої ланки, i передають цi рiшення, як правило.
Зарубiжнi мехiнiзми управлiння.
Асоціації
Концерни
Консорцуціуми
АТ — пізніше
Для порiвняння про керування за кордоном. Серед зарубiжних систем управлiння прiоритет вiддається японському та американським механiзмам управлiння, що мають суттєвi вiдмiнностi, але з тим i достатньо ефективнiсть.
В основу розвитку i змiцнення громадської свiдомостi та колективизму в Японiї покладено принципи «Гармонiя — вище за все».Головне в цьому принципi — жити в мирi з групою, виявляти почуття турботи та вдячностi, прагнути до загального успiху та щастя.
Службовцi, окрiм вищого персоналу, передаються з однiєх роботи на iншу один раз на 5 рокiв. Ротацiя i просування часто здiйснюються одночасно. У вiддiлi планування працюють ледь бiльше 5 рокiв, збуту — близько 5 рокiв, виробництва — 5,5 рокiв, науково-дослiдних робiт-понад 6 рокiв.В ходi 15-20рiч-ної ротацiї по рiзноманiтних пiдроздiлах пiдроздiлах фахiвцi та iншi спiвробiт-
ники проходять всебiчну i глубоку пiдготовку, накопичують великий виробничий досвiд д,осягають «фiлософiю фiрми»,змiцнюють персональнi зв’язки.
Управлiнська стратегiя США передбачає:
1. визначенiсть у широкiй галузi дiй
2. динамiчний розвиток капiталу i ефективне використання ресурсiв
3. акцент на фiнансових ресурсах з розрахунком виробничої полiтики на короткий термiн
4. самостiйну вiдповiдальнiсть кожного вiддiлення за ризик
5. використання у виробничiй стратегiї можливої конкуренцiї
Японська управлiнська стратегiя повнiстю збiгається з американською лише в п ятому положеннi.Iншими принципами управлiнської стратегiї в Японiї є:
1) зазначення напрямку дiй при широкiй свободi їх iнтерпретацiї з боку службовцiв ;
2) широка i тривала програма економiї ресурсiв;
3) акцент на людських ресурсах з тривалими програмами для забезпечення стабiльностi стану компанiї;
4) змешення ризику шляхом розгортання широких внутрiшньофiрмових
зв’язкiв.
У сучасному американському менеджментi велику увагу придiляють культурi та розвитку органiзацiї. Кожна солiдна фiрма має свiй особливий дух, загальну атмосферу, яка визначає етичнi принципи, стиль вiдносин, девiзи працi.
Декiлька слiв про захiдноєвропейську модель менеджменту. Практика сучасного управлiння в країнах Захiдної Європи значною мiрою формувалася пiд впливом американського менеджменту. Однак сучасний захiдноєвропейський менеджмент має певнi особливостi, зумовленi реалiзацiєю нинiшньої економiчної ситуацiї в цих країнах.
До них належать:
перехiд вiд диктату продавця до диктату споживача;
усунення мiжнародних перепон для руху товарiв i грошей;
проникнення на ринки європейських країн товарiв компанiй США i Японiї.
В Нiмеччинi, наприклад, особливу роль вiдiграють калегiальна управлiнська вiдповiдальнiсть i система оплати працi. Керiвник вiддiлу не пiдзвiтний не генеральному керiвнику, як в США, а комiтету керiвникiв, у складi якого 3-15 осiб. Ця система дiє ефективно, оскiльки до комiтету належать рiзнi функцiональнi керiвники, якi не допустять перекосiв на користь певних функцiй.
Смотрите также: 1. Сутнiсть менеджменту
0.43kb.
1 стр.
Мистецтво управлінської діяльності наука управляти: з історії менеджменту дідковська Л. Г., Гордієнко П. Л. Історія вчень менеджменту: Навч посібник. К.: Алерта, 2008. 477 с
0.43kb.
1 стр.
Мета роботи – розроблення процесу «Підготовка кадрів вищої кваліфікації» в системі менеджменту якістю вищого навчального закладу
0.43kb.
1 стр.
Кафедра менеджменту
0.46kb.
1 стр.
Менеджмент Великобританії
0.43kb.
1 стр.
Початковий етап діяльності уармбо
0.43kb.
1 стр.
Розроблення елементів системи менеджменту якості на відповідність дсту iso/iec 17025 для агрохімічних лабораторій
0.43kb.
1 стр.
«управління міжнародним бізнесом» Основна концептуальна установка
0.43kb.
1 стр.
Провести аналіз вимог міжнародних документів щодо ризик-менеджменту
0.43kb.
1 стр.
Нейростоматологічні захворювання
0.43kb.
1 стр.
Політичні комунікації: поняття, сутність, функції
0.43kb.
1 стр.
Маркетинг в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом
0.43kb.
1 стр.
ukr.coolreferat.com.ua
Суть менеджменту
ВСТУП.
І. Сутність та зміст менеджменту.
ІІ. Сучасний менеджмент та його принципи. Принципи управління А.Файоля
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА.
ВСТУП
У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.
Узарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.
В Українi поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту.
Реорганізовуються старі структури управління і влади, при цьому використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соцiокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практично неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків.
Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників.
І. Сутність та зміст менеджменту
Менеджмент (англ. management — управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.
Сучаснийменеджмент включає дві невід’ємні частини: теорію керівництва; практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління. [1]
Поняття„менеджмент” міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.
Узв’язку з цим потрібно детально зупинитися на значенні терміну „менеджмент”. Українське слово „управління” і англійське слово „менеджмент” вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін „менеджмент”, ми слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін „управління” не є задовільним заступником терміну „менеджмент” тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально — економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції.
Таким чином, термін „менеджмент” вживається застосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілях використовуються інші терміни.
Унаших умовах потрібно вживати терміни „організація”, „управління” і „адміністрування”. Проте, державні, громадські і інші організації також повинні використовувати принципи і методи менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.
Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.
Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентоздатного товару.
Менеджмент — функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.
Менеджмент — це також галузь людських знань, які допомагають здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент, як збірне від менеджерів, — це певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в професію, галузь знань — в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей — в досить впливову суспільну силу.
Менеджмент слід розглядати як сукупність раціональних методів і організаційних підойм управління капіталістичною фірмою або корпорацією.
П. Друкер, американський авторитет у галузі менеджменту, дає таке пояснення. Термін «менеджмент» виключно важкий для розуміння. По-перше, він специфічно американського походження і навряд чи може бути
e-works.com.ua
1. Менеджмент як люди, що управляють організацією, це:
а) спосіб,
за допомогою якого організація одержує
оптимальний прибуток;
б) самостійна
галузь знань, яка має свій предмет, свої
специфічні проблеми, методи і способи
їх вирішення;
в) певна
соціальна категорія професійно
підготовлених управляючих менеджерів,
робота яких полягає в організації і
керівництві зусиллями всього персоналу
для досягнення цілей;
в) управління
різними галузями соціальної системи;
г) механізм
функціонування суспільства на різних
історичних етапах.
3.На
підприємстві можливо виділити наступні
рівні менеджменту:
а) нижчий,
середній, вищий;
б) класичний,
некласичний;
в) маркетинговий,
виробничий;
г) вірні
перша і третя відповіді.
4.Сутність
принципу лідерства:
а) лідерство
визначається ієрархією влади;
б) працівники
схильні йти за тим керівником, в якому
вони бачать засоби для задоволення
своїх особистих потреб;
в) лідерство
проявляється як в формальній, так і в
неформальній організації;
г) лідерство
– це важлива і невід’ємна риса керівника.
5.Сутність
принципу ефективності:
а) організація
є ефективною, якщо її побудова сприяє
досягненню цілей підприємства з
мінімальними витратами і доведенням
до мінімуму небажаних результатів;
б) організація
є ефективною, якщо одержує прибутки;
в) організація
є ефективною, якщо своєчасно реагує і
передбачає зміни зовнішнього середовища;
г) організація
є ефективною, якщо передбачає зміни
внутрішнього середовища і своєчасно
реагує на них.
6.У
сучасних принципах управління особливу
увагу приділяють:
а) розвитку
науково-технічного прогресу;
б) аспектам
людського фактору;
в) аспекту
впливу внутрішнього і зовнішнього
середовища;
г) змінам
в структурі управління
7.Науковий
(або кількісний) підхід до управління
отримав розвиток у наступні роки: А)1950-1988
рр. Б)1930-1950
рр. В)1900-1950 рр. Г)1885-1920
рр. 8.Школа
наукового управління найчастіше
пов’язана з науковими роботами: А)Ф.
Тейлора Б)Д. Мак-Грегора
В)Е. Мейо Г)Р. Лайкерта 9.
Вітчизняні фахівці в галузі менеджменту
вважають, що на різнихетапах
розвитку управлінської науки в Україні
внесли суттєвий вклад в неї такі
українські вчені:а).
М. Драгоманов, І. Вернадський, М.
Туган-Барановський,
М.
Вольський.
Б).1.
Коропецький, В. Бандера.
В)
Т. Войнаровський, Г. Цехановський.
Г)
К. Воблій, М. Зібер.
10. Які три групи ключових ролей виконують
менеджери організації: а) комунікаційні,
контролюючі, організаційні;
б) інформаційні,
прийняття рішень, міжособові;
в) інформаційні,
прийняття рішень, комунікаційні,
контролюючі; г) по
плануванню, організації, контролю. 11.Хто
з перших класиківнаукового
менеджменту розглянув якості,якими
повинні володіти менеджери: а) А.Файоль,
Г.Емерсон; б) М.П.Фолетт;
в) Е.Мейо,
Ф.Тейлор; г) Ф.Тейлор,
А.Файоль. 12.Визначте
відносну важливість виконання функцій
менеджменту менеджером вищого рівня: а) планування
– висока, організація – середня,
мотивація – низька, контроль – середня;
б) планування
– середня, організація – середня,
мотивація – висока, контроль – низька;
в) планування
– низька, організація – висока, мотивація
– висока, контроль – висока;
г) планування
– середня, організація – висока,
мотивація – висока, контроль – висока.
Варіант
26
1.Основні
недоліки і внесок школи наукового
управління в розвиток менеджменту.
2.Сутність і основні елементи управлінської
діяльності менеджера. 3.Поясніть зміст
суті і складових менеджменту.
1.Під
терміном «менеджмент» розуміють: а)
Управління якоюсь соціально-економічною
системою (підприємством).
б) Керування якоюсь системою. в)
Управляти чим-небудь. г) Постійно
контролювати діяльність персоналу в
організації. 2.Менеджмент,
як наука, це: а) спосіб,
за допомогою якого організація одержує
оптимальний прибуток; б) самостійна
галузь знань, яка має свій предмет, свої
специфічні проблеми, методи і способи
їх вирішення; в) певна
соціальна категорія професійно
підготовлених управляючих-менеджерів,
робота яких полягає в організації і
керівництві зусиллями всього персоналу
для досягнення цілей; г) спосіб
спілкування з людьми. 3.На
підприємстві можливо виділити наступні
рівні менеджменту: а) нижчий,
середній, вищий; б) класичний,
некласичний; в) маркетинговий,
виробничий; г) вірні
перша і третя відповіді. 4.Про
який з принципів менеджменту йде мова?
Всі види діяльності на підприємстві
повинні бути так виявлені і структуровані,
щоб сприяти досягненню поставлених
задач. а)
Принцип діапазону управління
б) Принцип розподілу
праці в) Скалярний
принцип г) Принцип
відповідності повноважень і відповідальності
5.Зведення
правил, норм поведінки, установок, які
створюються людьми і якими керуються
органи управління та окремі працівники
відноситься до: А)Принципів
менеджменту Б)Економічних законів
В)Методів менеджменту Г)Законів
управління
6.Що
мається на увазі під поняттям «основні
принципи менеджменту»? А)Правила,
вихідні положення і норми поведінки,
якими керуються органи управління в
процесі управління системами Б)Норми
поведінки людей в процесі виконання
своїх функцій В)Вихідні положення,
за допомогою яких вирішуються виробничі
завдання Г)Об’єктивно діючі закономірності
розвитку суспільства та організації
7.
Початком визнання управління наукою і
самостійною сферою досліджень є: а)
публікація Ф. Тейлором книги “Принципи
наукового управління”; б)
експерименти Р. Оуена щодо мотивації
колективної праці; в) публікація книги
Н. Макіавеллі “Правитель”; г)
відкриття клинопису. 8.
На початку формування менеджменту як
науки було створено 5 наукових шкіл,
якої з перелічених нижче не існувало? а)
систематична школа; б) школа
наукового управління; в) школа
людських стосунків; г) поведінкова
школа; д) школа науки управління;
е) адміністративна школа. 9.
Вітчизняні фахівці в галузі менеджменту
вважають, що на різних етапах розвитку
управлінської науки в Україні внесли
суттєвий вклад в неї такі українські
вчені: а).
М.
Драгоманов, І. Вернадський, М.
Туган-Барановський,
М.
Вольський.
Б).1.
Коропецький, В. Бандера.
В)
Т. Войнаровський, Г. Цехановський.
Г)
К. Воблій, М. Зібер.
10.Ким
є менеджер? а).
Менеджер — це професійний керівник, який
добре орієнтується в ринкових відносинах.
б) Менеджер — це керівник трудового
колективу. в) Менеджер — це керівник,
який добре знає економіку. г) Менеджер
— це організатор колективу. 11. Існують наступні види розподілу
управлінської праці: а) інформаційна,
організаційна, по підготовці і прийняттю
управлінських рішень;
б) функціональний,
ієрархічний, технологічний, професійний,
кваліфікаційний, посадовий;
в) керівник,
спеціаліст, технічний виконавець;
г) конструктивна,
інформаційна, аналітична, організаційна.